пʼятницю, 14 грудня 2012 р.

Учасники семінару уже "постарішали" на 300 років



Поки людина не розучилась дивуватись, доти вона й живе. Цю ж фразу Бредбері можна застосувати до самовдосконалення та навчання. На правду, семінар «Секрети блогерської майстерності длязахисту громадських інтересів при просторовому плануванні міст» вже в перший день відкрив для мене ряд проблем та моментів, на які до цього просто не звертала уваги, а то й не здогадувалась про їх існування.


Організатори відповідально поставились до відбору учасників  семінару, адже  люди дуже  різні за професійними інтересами, що дає можливість здобути значно більше нового досвіду. Не шаблонні підходи до подачі інформації, цікавий колектив, зелена кулькова ручка – так і окреслю перший день перебування на семінарі.

 Кардинально перемісив свідомість документальний фільм «Екуменополіс — місто без меж», про Стамбул, в якому, здається, кінець світу наступив давно і безповоротно. 600 000 помешкань  пустують в той час, коли сотні жителів стикаються по «почерах-хрущобах», на які постійно точать зуби бульдозери забудовників. Турки не мають достатнього фінансового забезпечення, аби придбати для себе нормальне житло. Стамбул розростається багатоповерхівками, які нікому не дають прихистку. Дерева завдяки будівельним метаморфозам перетворюються у бетонні хмарочоси, а люди - на чужинців у власному місті. Такий стан речей в Туреччині лякає. Враховуючи, що в Україні генплани знаходяться на рівні «темників», ми не застраховані від того, що і українців чекає саме таке «псевдо-планування».

Після перегляду таких фільмів інтерпретація проблем на свої плечі так чи інакше накладається. Таке майбутнє нікого не привабить, а отже і діяти треба зараз. В контексті теми семінару, «Екуменополіс — місто без меж» став, справді,  доречним. Думаю, кожен учасник  семінару зрозумів усю важливість генпланів міст і їх можливий пагубний вплив на населення «руками влади».

 
Шоковий стан після побаченого пронісся і на другий семінарський день. Хоч особливо аналізувати проблеми в Стамбулі було ніколи. Володимир Ханас та Олександр Равчев  завантажили інформацією по роботі з блогами-денниками, підкріплюючи усе практичними завданнями. День пройшов на правду напружено, від кави до кави, але й продуктивно. Семінаристи більше познайомились одне з одним. Враховуючи, що ледь не кожен на першому занятті виділяв у цілях – нові та цікаві знайомства, то сьогодні, як на мене, поряд з цим пунктом, як ото в заліковій книзі можна ставити позначку «Зарах».



8 коментарів:

  1. треба глянути з перекладом фільм)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Може, колись і перекладуть:-))) Шукай кошти на переклад :-)))

      Видалити
  2. Добре було б почитати такі відгуки перед початком сеансу фільму. Тоді я б його не пропустила ... : (

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Олено, ти могла почитати такі відгуки, бо цей фільм подивилися. Якщо б ніхто не прийшов дивитися, тоді й би ніхто нічого не написав

      Видалити
  3. Фільм не просто лякає - вводить в шоковий стан, що у культурній мусульманській столиці людей виселяють на вулиці. Без шансів на житло. Дякую за вігук!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Справді шок. Якщо є бажання написати про враження детальніше тоді а) відгук розмістимо на офіційному порталі фестивалю і передамо режисеру

      Видалити
    2. колективний відгук про жах

      Видалити